A A A K K K
для людей з порушеннями зору
Бурштинський ліцей імені Ольги Басараб
Бурштинської міської ради Івано-Франківської області

Історія закладу

Історична  довідка  Насташинської філії Бурштинського ліцею№ 2

         Бурштиської міської ради Івано-Франківської області

 

Якщо  вірити  існуючим  джерелам, у 18-19 ст. населення  Галичини  було  далеким  до писемності, навіть сільська  влада  і  деякі  повітові  урядовці  не  зналися  з  письмом. Свідченням  є  той  факт, що  навіть  війти  містечка  Бурштин: Степан  Кобель  та  Іван  Кардан  1787,1799,1820років  підписувалися під  важливими  документами  хрестиком.  Мовою  документів  була  німецька  і  польська,  лише  в  церквах—церковно-словянська  чи  як  її  називали  староукраїнська мова.

1776р.  австрійським  урядом  створено  першу  шкільну  комісію  для  Галичини.  До  1777р. за  ініціативи  парохів  села  сторювалися  школи-дяківки, а  з  цього  року  цісарський  уряд  запровадив  три типи  шкіл:  початкова(однокласні  школи-дяківки, церковнопарафіяльні);середні  двокласні  заклади—тривіальні, вивчали граматику, риторику, діалектику і  переважно  в  містечках, дві  мови  польська і  німецька.  У  вищих  чотирикласних  вчилися  німецькою.

Шкільництво  в  нашому  населеному  пункті,  свої  витоки  бере  від  1832р. Тоді  при  церкві  св. Архангела  Михаїла  існувала  тимчасова  парохіальна  школа,  яка  в 1853р. стала  постійною. Її  відвідували  28 хлопців і  24  дівчинки. Учнів  було  небагато  і  надалі  тому  що  мало  проживало  людей,  про  що  свідчать  дані  перепису  населення  за  1858р., коли  у  селі  проживав  541 житель.  Але  і  переконати  у  необхідності  освіти  в  той  час  було  важко  адже  все  одно  нащадки  селян  були  приречені  довіку  займатися  землеробством  або ж  ремеслом.  Близько  15  років   в  цей  час  вчителював в  селі  Лев  Рубчак. 

Однокласна  народно-державна  школа  відкрилася  в  селі  в  1875р.  згідно  реформи, яка  питання  освіти  повністю  переводила  в  компетенцію  держави.  Даний  період  якраз  і  характеризується  відкриттям  шкіл  по  всьому  нашому  регіоні.

Спершу  школа  була  розташована  в  центрі  села,  на  тому  місці,  де  сьогодні  побудовано  нову  церкву.  Це  була  дерев´яна  будівля,  поліплена  глиняними  вальками.

8  грудня  1888р.  у  Рогатині  було  підписано  статут  філіалу  Українського  Педагогічного  Товариства.  Серед  його  засновників  згадується  і  вчитель  з  Насташина  Йосип  Коцан, який  мабуть  і  вчителював  у  селі  до  початку  нового  століття.  Загалом  серед  засновників  ще  двічі  згадується  прізвище  Коцан – це  учителі  з  Тенетник  та  Лучинець.  Можна  зробити  припущення,  що  це  були  родичі  і  також  дане  прізвище  не  є  поширеним  в  селі, тож  напевно  він  був  приїжджим.

На  початку  XX століття, приблизно з 1905р., в   селі  вчителює  Сидор  Йосипович  Коцан,  мабуть  це  був  син  Йосипа  Коцана,  який  вирішив  продовжити  батьківську  справу  і  вчителював  приблизно  до 1920р.

Старожили  згадують,  що в роки  Першої  світової  війни  школа  частково  була  зруйнована  і  її  довелося  заново  будувати.  Школа  мала  вже  дві  класні  кімнати  та  учительську. З  протилежної  сторони  проживали  вчителі.  

З  1920 р.  у  школі  педагогами  працювали  Барда шевський, Собонько,

Трач С.П.  У  1925-1930р.р.  в  школі  налічувалося  147  дітей.  Вона  тепер  була чотирикласною. Вивчали  тоді  як  українську  так і  польську  мови, тобто  школа  була  утраквістичною- двомовною. Крім  мов  дітей  навчали: математики, історії, проводили  уроки  релігії, які  були  заборонені  разом  із  повсякденними  молитвами із  встановленням  радянської  влади  в  жовтні  1939р.

В  1939р.  в  селі  почали  вчителювати   сестри  Клочко  Лідія  і  Галина.  Лідія  потрапила  в  німецький  полон,  перебувала  в  концтаборі,  проте  вижила  і  повернулася  на  Батьківщину,  Галина  евакуювалася  на  схід  і  уникла  німецької  окупації. На  даний  момент  відомостей  про  їх  подальшу  долю  відшукати  не  вдалося.  Під  час  окупації  в  селі  вчителювали  Білик Михайло  та  Осипенко.

Після  закінчення  війни  в  нашій  школі  працювали:  Трач С.М., Павлюк О.М., Кудлай  М.Ф., Пастернак І.О., Побережник Ганна  Миколаївна, Кудрай  Микола  Іванович.На  початку  50-х  років  педагогами  в  школі  почали  працювати  подружжя   Марецьких:  Ганна  Теодорівна(родом  із  с.Лучинці) і  Роман  Йосипович( родом із с.Коростовичі).

Школа  все  ще  була  початковою і  в  1953р.  в  ній  нараховувалося   60  учнів.  Навчальний  рік  1960-1961р.  розпочато  було  в новозбудованому  приміщенні  школи .  Школи  будували  на  кошти  колгоспу, у  якому  головував  тоді  Букатчук  Макар  Васильович  родом  із  села  Кобаки , Косівського  району. Правда  відкривали  її  за  головування  Шпака  Миколи  Павловича (родом  із  Бурштина),який  завершував  будівництво.

Із  1960р.  школа  стала   восьмирічною  і  першим  директором  була  Марецька  Ганна  Теодорівна,  але  з вересня  1961р.  директором  став  Федик  Василь  Павлович,  а  в  школі  працювало 12  педагогів:  Марецька  Г.Т..  Кардан  С.С.,  Мольдерф  О.С.,  Павчук Г.П.,  Гаврилюк О.М.,  Стеценко Н.Г.,  Федик  О.М.,  Павчук О.В.,  Чапрак  Г.Т.,  Федорів  П.Г.,  Марецький  Р.Й.,  Хорунжі  Л.Л.,  Довга  О.М.

У  1964р.  директором  школи  став  Цибульський  Василь  Денисович,  а  з  1971р.  на  цій  посаді  працює  Лесів  Людмила  Василівна,  яка  працювала  до  1993р.  В  1993р.  директором  школи  стає   Сапєгін  Віктор  Анатолійович,  а  вже  наступного  1994р. школа  стала  загальноосвітньою  І-ІІІ ступенів і такою залишалася до 2016р. коли  її  було  реорганізовано в загальноосвітню  школу І-ІІ ступенів.

2021року реорганізована у Насташинську філію  Бурштинського ліцею №2

 Бурштинської міської ради  Івано-Франківської області

 

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було підтверджено

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень